Мартвільський каньйон та водоспад Кагу, або райський куточок Грузії

Влітку в Грузії, навіть таким теплолюбивим істотам як я, може настільки припекти, що захочеться з головою зануритися в кучугуру снігу. Коли на відпочинку розумієш, що мозок от-от сплавиться, а кондиціонер - не вихід, неподалік Кутаїсі є одна казкова місцина.

Перший раз, наші відчайдушні намагання потрапити до Мартвільського каньйону в 2016 році, витерпівши знущання грузинських маршрутників, не увінчалися успіхом. Даремними виявилися всі спроби вмовити охоронців хоч одним оком глянути на це чудо природи. Може то й на краще. Адже коли ви вже маєте друзів, які покажуть не тільки загальновідомі місця, а й чарівні віддалені куточки - то зовсім інша справа.

Для початку ми таки пішли туди, куди нас навідріз відмовились пускати через реконструкцію першого разу.

Пройшовши вниз по викладеній доріжці ми одразу зрозуміли - воно того було варте, щоб таки повернутись і потрапити сюди.

З нестерпної спеки міста ми ніби потрапили в рай! Бачили рекламу "Баунті"? - Так от, то набагато крутіше! Кришталево чисті льодяні каскади водоспадів, від яких долітає приємний бриз, а дерева оповиті м'яким смарагдовим мохом. Таке відчуття, ніби я потрапила в країну див, де от-от вискочить кролик, а на дереві засяють зуби Чеширського кота...

Могутні скелі ніби охороняють цілющу артерію, що живить усе навколо. Вода неймовірного аквамаринового кольору виблискує на сонці та охолоджує своїм подихом. В ті хвилини хотілось зупинити мить, щоб, затамувавши подих, увібрати у себе всю красу та чарівність цього райського куточка. Але цим загальновідомим місцем ми не обмежились.

Вийшовши за ворота каньйону, нас знову кинуло в жар, ніби з раю та одразу на пекельну пательню, щоб життя медом не здавалось.

Завантажившись в машину, в яку ще по дорозі до каньйону було напаковано різних смаколиків, ми поїхали на пікнік до місць, про які мало хто з туристів знає, особливо іноземних. Як ми туди проїхали? - мені здалось - дивом. Але дороги там явно не було.

Взявши з собою овочі та багатокілограмові ягоди пішли шукати місце приземлення.

Хоч в той спекотний день вже і були хвилинки райської прохолоди, нам того було замало і ми з нетерпіння чекали моменту, коли можна буде зануритись у воду.

Гірські річки Грузії - це не зовсім такі річки, до яких ми звикли в Карпатах. Тут течія може добряче знести та поколошматити, а глибина дозволяє навіть поплавати, наскільки вистачить сил і духу. А духу тут треба багацько, щоб зануритися з +45 в крижану, аж синю, воду. Але це вам не брудне Чорне море, тут воду не страшно навіть пити. Тому насолоду ми таки отримали неймовірну. На березі посмажили на вогні кукурудзу (до цього ми навіть не знали, що так можна) та трішки підкріпилися смачними овочами і фруктами. В чудовій компанії і час летить швидше.

Але нас ще чекала родзинка подорожі - водоспад Кагу, який ми бачили лише здалеку та вирішили залишити на останок. Пройшовши заростями диво-лісу та повз казкову хатинку, перед нами відкрилося неймовірне видовище....

Водоспад Кагу не описати словами... Він чарівний, величний, затишний, та просто неперевершений...

Стомлені, але щасливі ми повернулися в Кутаїсі. Цей день був одним з тих, що творять миті з яких і складається наше справжнє життя.

#Грузія #Гори #Водоспад #Каньйон