Сколівські бескиди, або ідеальний похід для лінивців

Люди, що ходять в походи, діляться на декілька категорій: які люблять сам процес долання перешкод в горах, люди, які обожнюють споглядати краєвиди з вершин і готові долати заради цього перешкоди та люди, які люблять красиві краєвиди, при цьому затрачаючи мінімум енергії.

Для людей третього типу ідеально підійде похід по Сколівських бескидах.

Коротко його можна описати так: подолання перешкоди, прогулянка селом, ночівля та купання в неймовірно красивому водоспаді, ще трішки зусиль і ще одна цікавинка - Мертве озеро.

Отже, приїхавши в Сколе, ми одразу почали долати наш маршрут. Оскільки раніше нас запрошували проїхатись ним на велосипедах, я була певна, що жодних труднощів з подоланням цього маршруту не буде. Я помилялася. Єдине, що хочеться сказати, якщо Ви не екстремал, краще не їхати сюди на двоколісному транспорті. Як на мене, підйом для цього надто крутий. Хоча... може то тільки моя суб'єктивна думка.

Це був осінній похід, що додавало йому колориту.

Ліс переливався різнокольоровими барвами. По дорозі можна назбирати з мішок грибів, головне, впевнитись, що від них не буде надто весело чи сумно, а на полонинах поласувати брусницею та чорницею.

Підйом видався не з найлегших, як я уже згадувала. Найбільша складність - втрапити на правильну стежку, бо марки тут обриваються, а стежок грибників надто багато. Поблукавши лісом, ми все ж спустилися в напрямку села, яке мало нас вивести до водоспаду Кам'янка. І тут не обійшлося без пригод.

Почало сутеніти, а ми тільки до села добрели, вирішили запитати у місцевих, скільки нам ще пиляти до водоспаду, але у гуцулів не все так просто. Перед тим, як видати інформацію, яку потрібно, вони полюбляють розказати ще історії зі свого життя та різні небилиці. Цього разу було ще цікавіше.

Помітивши на одному з подвір'їв господаря, рушили до нього. Але це виявився не простий карпатський вуйко. Чоловік одразу запросив нас до себе та почав проводити екскурсію. А подивитись тут дійсно було на що. Цей ґазда був майстром з різьби по дереву. Тут кожен вулик - це витвір мистецтва, на них можна роздивитися цілу історію. В майстерні є і інші витвори - на продаж, під замовлення та просо для себе. Але і це ще не все.

У цього гуцула жив один незвичайний мешканець - сокіл, чи то беркут, як його відрекомендував господар. Прошептавши щось, птах без вагань сів чоловіку на руку. З його слів, птах незвичайний. Якщо дівчина подивиться йому в очі, то в неї народиться син. Жертвою експериментів, як завжди, стала Дашка. Тепер чекаємо, чи справдяться слова гуцула...

Крім усього, вуйко нам ще багато розказав з історії місцевих жителів та чому гуцули не люблять закарпатців. На прощання розказав про цілюще джерело, яке він облаштував та порадив по дорозі до нього звернути, що ми і зробили.

Дійшовши вже за темна до кемпінгу, виявилось, що в Натки з Санею немає каркасу до намету, але вони не розгубилися і вирізали пару гіляк, на яких натягнули тент, спорудивши такий собі віґ-вам. Вийшло навіть дуже креативно, навіть дощ йому був не страшний, такий собі лайфхак для тих, хто хоче зменшити вагу наплічника.

Такого кемпінгу в Карпатах ще треба пошукати, тут і альтанки з великими столами та лавами, і смітники, з яких кожен ранок забирають сміття, і, навіть, туалети є. Все для комфорту.

Тому далі у нас був суцільний відпочинок на природі: лікувальна крижана вода у водоспаді, прогулянки лісом за інгредієнтами до торту, який ми готували на День народження Марійки (рецепт буде у відповідному розділі).

Та і це ще не всі принади бескидів. Якщо піднятися вверх від кемпінгу, дійдете до Мертвого озера (ще одна назва - Журавлине). Озеро заболочене, тому купатися навіть при великому бажанні не можна, але подивитись на нього таки варто.

Біля самого водоспаду є невеличкий ярмарок, де можна купити місцевих солодощів, медовуху, вино, каву, глінтвейн, магніти чи ще чогось. Навіть варення з шишок можна скуштувати.

У теплу пору тут багато туристів, які з'їжджаюся звідусіль, щоб врятуватися від спеки, оскільки сюди і легковою автівкою можна легко проїхати. Влітку біля водоспау можна зустріти не одну групу туристів на автобусах, тому не рекомендуємо їхати сюди у високий сезон.

Восени - зовсім інша справа. туристів майже немає, зрідка приїжджають весільні кортежі для фотосесій. Одному з таких кортежів ми і зіпсували трохи кадрів своїм купанням в крижаній воді, чи може навпаки, придали життєвої енергії...

Словом, вийшов у нас такий собі лайт-варіант походу зі смаколиками, пригодами та неймовірною красою природи.

А хто полюбляє більш активний відпочинок, радимо поєднати цей маршрут з середньовічною наскальною фортецею-градом Тустань (про яку ми розкажемо згодом) або скелями Довбуша.

P.S. Ледь не забула, у цьому місці ще й оздоровитися можна, адже неподалік від водоспаду є джерело з сірчаною водою, смердить, чесно кажучи, жахливо, проте має лікувальні властивості.

#Сколе #Карпати #Озеро #Говерла